Відсутність слів.Без почуттів душа живе.
І рветься крик крізь плетиво життя,де почуття лише ілюзія.
Ступені відчуження.Пробудженням закінчиться падіння в безодню німоти.
І все побачене в снах збудеться.Забудеться.
Залишаться лише слова.
З роками пошерхлими вустами не вимовити слів прощення.
Не змити сивини.Спогадів не зберегти.Втекти.

Теги: стихи,самотність,осінь